Коріандр (розг. Кінза) – однорічна трав’яниста рослина, яку використовують як прянощі в кулінарії та для надання приємного аромату в парфумерії, косметиці, миловарінні. Є хорошим медоносом.
До Європи коріандр потрапив від римлян. У Росії згадка про коріандр як про городню рослину зустрічається в літературних джерелах починаючи з 18 століття. Широко культивується в країнах СНД: Україні, в Центрально-Чорноземному районі та південно-східних областях європейської частини Росії, на Північному Кавказі.
З плодів отримують ефірну олію, яку застосовують у парфумерії та косметиці для додання парфумерним виробам запаху конвалії, фіалки, троянди, бергамоту, лілії, лимона тощо. Ефірну олію використовують у техніці, миловарінні та в текстильній промисловості.
Як лікарську сировину використовують плід коріандру. Ефірна олія коріандру є вихідною сировиною для застосування в очній практиці. У народній медицині плоди коріандру застосовували в разі захворювань шлунково-кишкового тракту і як протиглисний засіб.
Насіння коріандру знаходить широке застосування як пряність для ароматизації та вітамінізації ковбас, сиру, м’ясних і рибних консервів, маринадів. Додають під час випікання бородинського хліба, кондитерських і кулінарних виробів, а також під час виготовлення деяких сортів пива і лікерів. Плоди можна використовувати при солінні м’яса. У їжу також вживають листя молодих рослин коріандру. Листя має сильний пряний запах (чим відрізняється, наприклад, від петрушки), його використовують у салатах, а також як приправу до супів і м’ясних страв.
