Церква Юрія (Георгіївський храм) 1734 року, Лозова, Ромни

Перший деревяний храм у м. Ромни, на той час – с. Лозова, зараз це один із районів міста. Найдавніші і цікаві відомості про первісний вигляд церкви Юрія в Лозовій подає «Опис» її 1830 року, списаний, як то водилося, з попереднього. Такі описи за наказом консисторій кожна церква мала складати щороку, переписуючи з попереднього те, що залишалося без змін, і додаючи відомості про нове, що з’явилося за минулий рік. Та далеко не всюди виконували ці розпорядження, і ще менше зустрічали ми церков, де б такі описи регулярно велися і зберігалися.

За «Описом» 1830 р. церква в Лозовій збудована 1734 р. «с окружним коридором», цебто з описанням; неясно тільки, яке це було описання – закрите чи відкрите; невідомо також, коли його розібрали. Церква була три верха, побита ґонтою («о трех главах, купола на коей покрыты гонтой, а вся церковь шелювкою»). Церква «извне и наружи не выкрашена и не выбелена», як і багато інших сільських церков. «Опис» 1830 року зазначає: «притворы и крыльца в связи состоят с церковью, а пономарни и ризницы нет». На цвинтарі стояла дерев’яна, вкрита дранню, одноярусна дзвіниця.

Той же «Опис» занотував ремонт 1797 р.: «починкою фундамента исправлена и главы гонтою покрыты». Під «фундаментом» треба розуміти стояни, бо, як побачимо далі, тільки під 1837 р. ми знаходимо запис про виплату «кирпичникам» 32 рублів, очевидно, за роботу за підведення під церкву цегляного підмурку.

Книга видатків, розпочата 1809 р., подає відомості про ремонти після 1830 р.: за 1833- 1838 роки вписано такі витрати на ремонт церкви: куплено 10 дубів за 60 руб., линини на 25 руб., 109 плах 20 шт., шальовок 1636 шт., дошок 107 шт., лат 34 пар, «бычовки» для риштування, заліза, цвяхів, вікна, крейду й карук «для вибелки всередине»; тоді ж платять «кирпичникам» 32 руб. З цього переліку витрат ясно, що в ці роки шальовка і цвяхи пішли на кожуховання зрубів, линина на побиття даху, дошки і бечівка на риштування під час ремонту; тоді ж підводять під церкву цегляний підмурок (дивно тільки, чому не записано витрати на купівлю цегли, вапна?), всередині церкву білять крейдою, вставляють вікна та роблять дрібні поправки, які – точніше визначити немає можливості. Між 1847-1851 роками знову вписано видатки на ремонт: купують дубину, ялове дерево, дошки, шальовку, канат і шворки, лимарщину для дзвону, блейвейс, залізо, цвяхи, олію і крейду і платять плотникам, пильщикам, малярам, покрівельникам. З цих записів з’ясовується, що в 1847-1848 рр. будують дзвіницю (впритул до бабинця), вкривають її залізом, фарбують дах і стіни дзвіниці, завершують на новій дзвіниці дзвони. Одночасно фарбують «главу» на церкві, криють залізом паламарку. В 1851 р. два верхи криють залізом (досі вони стояли під гонтою), про третій – мови немає. Очевидно, як і у Малих Будках, прибудувавши до церкви дзвіницю, верх над бабинцем зняли, щоб зберегти триверхість будови. Пізніших описів і книг видатків в церкві не збереглося. Та й від самої церкви залишилися жалюгідні рештки, які уявлення про первісний вигляд пам’ятки не дають. Очевидно, відбувались ремонти і пізніше 1851 р. Після них від церкви залишився лише план будови та зруби стін, і невідомо, цілі чи висота їх зменшена. Верхи ж, очевидно, зовсім зникли. В 1929 р. церква виглядала так: з заходу – дзвіниця, прибудована до бабинця. Бабинець і вівтар верхів не мають; вони покриті двоспадистим дахом. Вруб стін центральної дільниці трохи піднімається вище гребня даху вівтаря і бабинця і переходить в залом, завершений глухим ліхтарем.

Всередині бачимо, що тризрубний план зацілів. Він складається з двох шестигранників (квадрат з відсіченими зовнішніми кутами) – бабинця і вівтаря та центрального восьмигранника (чотиригранника з відсіченими кутами), витягнутий по осі північ-південь. Збереглися і три зруби стін з дубових пластин. Але чи дійшли вони до нас такими, якими були спочатку, сказати не можна. У бабинці в західній грані над дверима збереглося кругле віконечко в ромбічній рамі (зашите). Ригелів у зрубі бабинця (і вівтаря) немає. Верха бабинець (і вівтар) не мас; він перекритий плоскою стелею. Просвіт до центру – чотирикутний, високий; верхній брус знизу оздоблено фестонами, візерунок їх часто зустрічається на церковних ригелях. У зрубі стін центральної дільниці в південній і північній гранях зашито старіші високі вікна (бо їх закрили дахи бокових приділів), а над ними прорізано нові. При вузьких гранях на рівні віршня нових вікон врубано чотири бруски-ригелі. Зверху зрубу стін ригелів, як і у Михайлівській церкві в Коровинцях, немає. Зруб стіп центральної дільниці переходить у стрімкий залом. Завершує дільницю глухий ліхтарик. Важко припустити, щоб первісний центральний верх триверхої церкви не мав восьмерика. Вівтар також не має верху: він перекритий плоскою стелею. Вікно з півкруглим верхом в східній грані – нове.

Таким чином, аналіз обмірних креслеників доведеться обмежити розглядом побудови плану. Вихідний розмір в побудові плану – довжина центральної дільниці, ширина плану її-діагональ квадрату з стороною = довжині плану центру. Північна грань дорівнює половині ширини плану центру; західна – довжині плану центру. Половина діагоналі чотирикутника, вписаного в восьмигранник, дає довжину і ширину бабинця та вівтаря. Східна грань вівтаря дорівнює половині ширини плану його, а північна – половині діагоналі квадрату, в який вписано план вівтаря. Західна грань бабинця довша східної вівтаря, вона дорівнює південній грані бабинця, а обидві дорівнюють північній грані вівтаря. В натурі план розбито не дуже точно; форми шестигранників і восьмигранника дещо деформовані. Сучасна висота зрубів стін бабинця і вівтаря дорівнює повній довжині плану центральної дільниці, а зрубу центральної дільниці – подвоєній довжині плану бабинця.

Будівля являлась пам’ятником української архітектури. Святиня згоріла у 80-х роках 20 століття, за іншими даними – у 60-х.