Ми вирішили поділитися з Вами своїм досвідом партнерських пологів.
Дізнавшись про вагітність, одразу ж виникло питання народжувати разом чи одній. Я бачила, що чоловік не особливо налаштований на спільні пологи, тому не наполягала, залишила рішення за ним. Він, чесно кажучи, боявся всього цього. А коли ми разом подивилися на ютюбі відео про пологи, чоловік ще більше утвердився у своєму небажанні бути на пологах.
Наша вагітність проходила швидко і чудово. День пологів був дедалі ближчим… Мій чоловік почав сумніватися у своєму рішенні не бути присутнім на пологах. Він дедалі більше хвилювався за мене і нашого майбутнього синочка. Казав, що може йому буде спокійніше зі мною на пологах. Так він буде бачити мене, ставлення лікарів. А в іншому разі, доведеться переживати, не знаходити собі місця, чекати мого дзвінка.
Я продовжувала тримати ту саму тактику, і не наполягала, щоб він сам вирішив. Звичайно ж, мені дуже хотілося народжувати з чоловіком. Я трошки хитрувала, говорила про плюси того, що він буде поруч зі мною, тільки не наполегливо.
Деякі дівчата запрошують на пологи своїх мам. У нас такий варіант був винятком, бо моя мама дуже хвилюється в таких ситуаціях, довелося б її заспокоювати.
Народжувала я не за місцем проживання, тому, для перестраховки, чоловік відвіз мене в пологовий будинок за тиждень раніше призначеного терміну. І тут чоловік остаточно вирішив для себе, що обов’язково приїде до мене на пологи. Це рішення було від того, що він уже почав хвилюватися, як я в пологовому будинку почуваюся. Я була задоволена його сміливістю.
Коли почалися перейми, я зателефонувала чоловікові, і він одразу ж виїхав до мене. Чесне слово, коли я побачила свого чоловіка, біль одразу ж став не таким значним. Зрозуміло, що це все на підсвідомому рівні, але це дуже важливо.
Період переймів для мене минув дуже швидко, оскільки поруч була та людина, на яку я завжди можу покластися, довіритися, бути спокійною про майбутнє.
Тепер про практичні плюси присутності чоловіка. Він тримав м’яч (великий такий, для фітнесу), на якому я сиділа. Він годував і поїв мене зі своїх рук. Робив масаж. Рахував час між переймами. І розважав мене, як міг.
Коли лікар сказала, що зараз буду вже народжувати малюка, я попросила чоловіка вийти, бо пам’ятала його настрій ще вдома. Але чоловік уже хотів залишатися, так увійшов в азарт. І все ж він вийшов на моє прохання.
Чоловіка покликали, коли наш маленький хлопчик уже народився. Це прекрасний незабутній момент. Чоловік був у захваті, я бачила його очі й раділа. Повірте, спільні пологи варті таких моментів.
І тут знову стала в пригоді допомога чоловіка. Він переодягав синочка, був із ним, поки я приймала душ, ходив в аптеку. Загалом, це безцінно.
Загальні страхи. Ми, як і більшість, боялися, що після партнерських пологів може зменшитися інтимний потяг. Причому, я цього більше боялася, ніж чоловік. Це все нісенітниця. Якщо люди люблять одне одного, довіряють, чекають з нетерпінням народження своєї дитинки, то цей страх абсолютно надуманий. У нас після спільних пологів усе чудово, навіть ще краще.
Коли в тебе сильні болі, коли ти перебуваєш у цій лікарняній обстановці, коли боїшся, як усе станеться, і в ці непрості моменти поруч із тобою та єдина кохана людина, якій довіряєш, – усе стає на багато легше й простіше. Повірте, навіть мама не зможе так допомогти фізично і морально, як це зробить Ваш чоловік.
Після пологів ми з чоловіком стали ще ближчими, ще ріднішими. Коли я думаю про наші пологи, то згадую не біль, а ту безцінну допомогу і душевну близькість із чоловіком.
Чоловік теж однозначно задоволений, що був поруч. Каже, що не уявляє, як би я впоралася одна.
