У 1881 році виникла ідея будівництва величного Олександро-Невського собору. Василь Васильович Паневін, відомий своєю енергією та самовідданістю, став одним із членів комісії, що займалася створенням проєкту. На зведення цієї п’ятиглавої церкви пішло десять років напруженої праці. Паневін особисто вклав у будівництво значні власні кошти, показуючи приклад жертовності та віри.
Спершу було складено «прошення» про дозвіл на спорудження храму, який планувалося зробити підлеглим Вознесенській церкві. Саме Паневін В.В., Терновець Л.С., Мироновський Ф.Л. та Андрусь М.Е., будучи прихожанами Вознесенського храму, взяли на себе всі турботи і клопоти, аби якомога швидше втілити мрію про цей святий дім. Їхню відданість і вклад справедливо відзначили сучасники. У статті Івана Курилова, опублікованій у «Київській старині», їх названо «фундаторами» і «звершителями» цього величного храму. Цей проєкт став прикладом об’єднання спільних зусиль, віри та прагнення створити щось справді грандіозне, що символізуватиме духовну велич і згуртованість громади.
Після завершення будівництва, прихожани новозбудованого величного храму звернулися з проханням про надання йому незалежного статусу. Василь Васильович Паневін, продовжуючи свою благодійну місію, пообіцяв придбати будинок для церковного причту та звести школу. І він стримав свою обіцянку! Паневін не просто купив один будинок — він придбав цілий двір на Коржівській вулиці, що складався з трьох цінних будівель, витративши на це 15 000 рублів, і передав цю нерухомість у власність церкви.
Наступного року Паневін спорудив перед храмом чудовий кам’яний будинок, спеціально призначений для жіночої школи. На реалізацію цього проєкту він витратив ще 7 000 рублів із власних коштів.
Василь Васильович був відомий своєю гостинністю та щедрістю. Його вчинки стали яскравим прикладом справжнього меценатства і безкорисливої відданості благородній справі, залишивши після себе не лише матеріальну спадщину, а й теплий слід у серцях сучасників.
21 вересня 1891 року, в суботу, відбулося урочисте освячення Олександро-Невської церкви. Свита архієрея та церковний хор були гостинно розміщені в будинку Василя Васильовича Паневіна, що ще раз підкреслило його турботу і щедрість.
Але це не всі його заслуги. Паневін оплатив роботу московських художників, які створили ікони для нижнього та верхнього ярусів іконостасу, витративши на це 3 000 рублів. Завершення будівництва церкви стало значущою подією для громади, і Паневіна заслужено обрали старостою храму.
Василь Васильович залишив після себе величезний внесок у духовне і культурне життя міста. Похований він на центральному кладовищі, де спочиває і його брат — Федір Васильович Паневін. Їхні могили стали свідченням пам’яті про людей, які своєю працею та відданістю залишили неоціненний слід в історії громади.
