Реальне училище м. Ромни (школа №2)

Роменський ліцей №2 ім. А.Ф. Йоффе заснований 15 грудня 1799 року як трьохкласне народне училище. В м. Ромни, не враховуючи храмів, це одна із найстаріших будівель, що збереглась з того часу і яка до сьогодні працює та виконує ті самі функції – навчання. В Україні вважається одним із найстаріших середніх учбових закладів. Ліцей №2 – це унікальний навчальний заклад. Школа трансформувалася в назві, своєрідно до вимог історії нашого суспільства, удосконалювалася і, головне, зберігала безперервність педагогічної традиції та високий авторитет як навчального закладу.

На початку 20 століття реальне училище закінчили – у майбутньому вчені зі світовим ім’ям – академіки Абрам Федорович Іоффе та Степан Прокопович Тимошенко. У радянський період, починаючи з 20-х років 20 століття, школа реформувалася і розвивалася в педагогічному плані від 5-7 річної до 10 і 11 річної. В результаті – до теперішнього часу в незалежній Україні школа утвердилася на рівні гімназії а пізніше – ліцею.

У 1782 році м.Ромни набули статусу повітового міста у складі Чернігівського намісництва. Розвиток міста, розширення торгівлі та ремесел вимагали утворення широких верств населення. Єдиними загальнодоступними закладами освіти були на той час церковні та парафіяльні школи, які давали мінімум знань. Міська громадськість звернулася до Чернігівського губернатора із проханням відкрити у Ромнах народне училище. Чернігівський губернатор Михайло Павлович Миклашевський дав відповідне доручення Наказу Громадської Оцінки.

Місто власним коштом викупило для училища добротний дерев’яний будинок у роменського поміщика С. П. Воротеляків поблизу Воскресенської церкви і 15 грудня 1799 року в урочистій обстановці відбулося відкриття Народного училища. В перший рік навчалося 17 учнів, другого року – 55, в у наступному – 100 учнів.

Привѣт изъ Роменъ. №15. Реальное училище:

1802 року Ромни увійшли до складу новоствореної Полтавської губернії і тоді “Народне училище” було реформовано в “Повітове”, а в 1853 році отримало статус “Дворянського”. Училище було підзвітне Міністерству народної освіти.

Вид Полтавської вулиці (Соборна). Зліва не повністю видніється будинок, у якому було приміщення “Укрлетекому” в сучасній історії. За ним – школа №2 (Реальне училище). За школою видно дзвіницю Вознесенської церкви. У самому кінці вулиці стоїть Олександрівський собор, який не зберігся до наших часів. Справа – поворот до 1 школи і базару.

Історія училища по датах:

• 1799 – 1802 – Народне училище;
• 1802 – 1853 – Повітове училище;
• 1853 – 1877 – Дворянське училище;
• 1877 – 1919 – Реальне училище;
• 1919 – 1969 – Роменська середня школа № 2;
• 1969 – 1986 – Роменська середня школа № 2 ім. академіка А.Ф.Йоффе;
• 1986 – 2001 – Роменська середня школа № 2 ім. академіка А.Ф. Йоффе з поглибленим вивченням фізики та англійської мови;
• 2001 – 2005 – НВК № 2 ім. академіка А.Ф. Йоффе;
• 2005 – 2019 – ЗОШ № 2 ім. академіка А.Ф. Йоффе;
• з 2019 року – Роменський ліцей №2 ім. академіка А.Ф. Йоффе;

З 1969 року рішенням Кабінету Міністрів школа присвоїла ім’я видатного випускника Роменського реального училища (1889-1897), академіка – Абрама Федоровича Йоффе, якого називали «батьком радянської фізики», «татом Йоффе». Він створив наукову школу, яку можна з повним правом порівнювати з школами Кембриджа у Великій Британії та Геттінгена в Німеччині. Абрам Йоффе мав визначальний вплив на становлення інших фізиків.

Коли Йоффе навчався в реальному училищі, він познайомився і завів дружні стосунки зі Степаном Тимошенком, майбутнім вченим-механіком, які згодом підтримував і в зрілому віці. Тимошенко Степан Прокопович – «батько прикладної механіки в США», який вплинув на розвиток знаменитої Кремнієвої долини. У Стенфордському університеті створено спеціальну Залу Тимошенко, її портрети як засновника факультету Інженерної механіки висять у головному конференц-залі, який також має ім’я Тимошенко.

1877 року училище було перетворено чотирикласне реальне училище – неповний середній навчальний заклад, у навчальному плані якого основне місце відведено предметам природничо-математичного циклу. Реальне училище давало можливість вступати до університету, але в багатьох факультетах тоді був обов’язковий курс латині, якої в реальному училищі не вивчали. Слід врахувати, що в 19 столітті всі випускники університетів Російської імперії отримували звання кандидата наук.

На утримання училища з джерел виділялось 21560 руб/рік. Плата за навчання була встановлена 40 руб/рік для одного учня. Існувало «Товариство допомога» яке допомогало нужденним учням в навчанні у Роменському реальному училищі. У 1913 році зроблено витрату на сплату за право вчення 35 учням у розмірі 765 рублів, видано на учням на одяг – 30 рублів. Надходили також пожертвування. 1877 року в Роменському училищі було 57 учнів, 1878 року – 111, 1879 – 123, 1881 – 205.

Вчителі:

• Почесним опікуном справжнього училища був Федір Васильович Беспальчев (1824-1897), ватажок дворянства Роменського повіту, голова Роменської повітової управи. Очолював повітову училищну раду. За покликанням археолог-аматор. Займався благодійністю, за що 1891 року нагороджений Орденом святого Станіслава 2 ступеня.
• директор реального училища – статський радник Андрій Микитович Дьяченко, кандидат фізико-математичних наук, який закінчив університет святого Володимира. На посаді директора 19 жовтня 1881 року, нагороджений орденом святого Володимира 2 ступеня.
• природна історія – статський радник Володимир Іванович Тимофєєв, кандидат природничих наук, який закінчив університет святого Володимира. На посаді з 1 вересня 1885 року, був нагороджений орденом святого Станіслава 2 ступеня.
• математика – статський радник Григорій Валеріанович Булюбаш, кандидат фізико-математичних наук, який закінчив університет святого Володимира, на посаді з 10 листопада 1883 року. Нагороджений орденом святої Анни 2 ступеня. Утримання 1850 руб/рік.
• російська мова та словесность – статський радник Іван Нікандрович Поржецький, кандидат історії, філософії, який закінчив університет святого Володимира, на посаді з 1 липня 1892 року, утримання 1860 руб/рік.
• фізика – статський радник Василь Федорович Мілєєв. Кандидат фізико-математичних наук, який закінчив Петербурзький університет, факультет природничих наук, на посаді з 28 жовтня 1876 року, нагороджений орденом святого Станіслава 2 ступеня. Утримання – 1150 руб/рік.
• історія та географія – колезький радник Федір Данилович Ніколайчик, кандидат історико-філософських наук, який закінчив університет святого Володимира, на посаді з 11 березня 1886, нагороджений орденом святого Станіслава 3 ступеня, утримання – 1660 руб/рік.
• французька мова – статський радник Карл Осипович Лисаковський, який закінчив курс у Рішельєвському ліцеї, що мав звання вчителя французької мови, на посаді з 13 квітня 1895, утримання – 1260 руб/рік.
• німецька мова – статський радник Андрій Андрійович Кальбус, мав звання вчителя німецької мови у гімназії, на посаді з 25 серпня 1877 р., нагороджений орденом святої Анни 3 ступеня, утримання – 2140 руб/рік.
• креслення та малювання – статський радник Вікентій В’ячеславович Каура, закінчив курс у вищому технічному училищі у Відні зі званням архітектора, на посаді з 18 вересня 1879 року, нагороджений орденом святого Станіслава 2 ступеня.
• чистописання – статський радник Матвей Сергійович Бабакін, закінчив курс технічного малювання в Строганівському училищі, на посаді з 8 жовтня 1880, нагороджений орденом святої Анни 3 ступеня, утримання – 1260 руб/рік.
• українська мови та література – з 1917 по 1933 роки працювала Бугайко Тетяна Федорівна (1898-1972), літературознавець-методист, заслужений вчитель України, доктор педагогічних наук, професор. На фасаді Роменської середньої школи №2 у 1976 році було встановлено дошку пам’яті доктора педагогічних наук Тетяни Федорівни Бугайко.