Ще в пологовому будинку в нашого сина помітили слізки в очах. Обидва ока з перших днів почали закисати. Ми звернулися до окуліста. Нам призначили крапельки Флоксал, масаж слізних канальців, промивання очей завареною ромашкою. Через 2 тижні нам замінили крапельки на Тобрекс.
У 2,5 місяця гній пройшов, очі перестали закисати, але сльоза стояла. Ми ще до 3-х місяців робили процедури. Слізки продовжували стояти, іноді очі все-таки трошки закисали.
Ми начиталися відгуків, наслухалися знайомих, і вирішили, що минеться саме, адже вже краще. Закисання і справді були дуже рідко, в основному, коли прорізувалися зубки. Слізки стояли в оченятах, навіть перебуваючи вдома. Нам дуже не хотілося робити зондування нашому малюкові. Ми думали, що це дуже великий стрес для дитини, і він позначиться на її психоемоційному стані.
Але, на жаль. В 11 місяців наша дитина захворіла на грип і в оченятах почав постійно з’являтися гній. Варто було мені витерти оченята від гною, він одразу ж знову з’являвся. Промивала я очі ватним тампоном, змоченим у фіз.розчині (натрію хлорид). Навіть після одужання від грипу стан очей не покращився.
Ми знову звернулися до окуліста. Вона нас вилаяла, що дотягли до такого стану і такого віку (зондування бажано зробити до 6 місяців). Лікарка призначила крапельки Офтальмодекс і Окомістин, масаж слізних канальців. Тривалість курсу лікування – три тижні.
Ми дуже сподівалися, що все вийде, бо нас дуже лякало зондування. Так, завдяки краплям, які є антибіотиком, гною в оченятах не було, виділявся лише трошки під час натискання на слізний мішечок. Загалом, на черговому прийомі окуліст виписав нам направлення в обласну дитячу лікарню на зондування слізних канальців. На той час, коли нам призначили процедуру, нашому синові вже виповнився 1 рік і 1 місяць.
У призначений день ми провели в лікарні півдня з 8:00 до 11:30 години. На оформлення картки пішла 1 година. Решту часу до 11:00 години ми чекали, коли буде готовий інструмент. Могли б, звісно, лікарі й заздалегідь приготувати інструмент, адже самі ж нам призначали дату і час, якась неорганізованість. Тим паче, що не дозволили годувати й поїти дитину до зондування. Загалом ставлення до нас і головне до нашої дитини було дуже гарне.
Про саме зондування
Об 11:00 годині в нас забрали нашого хлопчика. Було чутно, як він дуже сильно плакав. Як нам розповіли, дитину замотують простирадлом, колють знеболювальне, тому їй не боляче, просто неприємно. Дуже шкода, звісно, коли твоя дитина сильно плаче, а ти не поруч із нею, не можеш її заспокоїти.
Але. Об 11:07 годині нам уже винесли нашого синочка. Тобто на сповивання, знеболювання і зондування слізних каналів двох оченят пішло всього якихось 7 хвилин. Щойно я взяла сина на руки, дала йому іграшку, він одразу ж заспокоївся. Ми його нагодували. Нам лікар дав призначення: краплі Флоксал, по 1 краплі 6 разів на день, і масаж протягом тижня. Ми спокійно поїхали додому.
Наша дитина поводилася як зазвичай. Ніякого надприродного стресу вона не отримала. Процедура зондування в обласній дитячій лікарні була безкоштовною. Близько 2$ ми витратили на ліки для зондування згідно зі списком, і самі від себе трохи віддячили лікарю в грошовому еквіваленті.
Помилки, яких ми припустилися:
- Робила масаж під час годування грудьми. Я тепер думаю, що це було неправильно.
- Не пішли до окуліста в 3 місяці, коли гною практично не було.
- Затягнули із зондуванням до 1 року.
- Боялися зондування.
Висновок
Не бійтеся зондування слізних каналів. Ми так боялися за дитину, що вже думали про проведення цієї процедури під загальним наркозом (о який жах! на нервах чого в голову тільки не спадає). Навіть дитина в 1 рік і 1 місяць після зондування поводилася і поводиться чудово. А якщо вік ще менший, то й стрес менший.
Бажаємо всім батькам, які зіткнулися з дакріоциститом, вилікувати дитину за допомогою масажу. Але вже якщо доведеться, то не бійтеся і не затягуйте із зондуванням.
Для ourhome.top
