Видалення аденоїдів у дитини

Просто неймовірне задоволення писати на тему «Видалення аденоїдів», коли вже все позаду. У цій статті ви дізнаєтеся, як ми лікували збільшення аденоїдів, чому все ж таки зважилися на видалення і як пройшла операція та відновлення.

З дворічного віку у дитини почалася мука зі збільшеними аденоїдами. За 2 роки та 2,5 місяці чого тільки ми не робили, щоб полегшити дитині дихання. Купа різноманітних крапель (як у носик, так і усередину), спреї, заварені трави, антибіотики, гормональні спреї, протиалергічні сиропи, інгаляції, зозулі, сольові кімнати, море. Консультації кількох ЛОР-лікарів та педіатрів, у різних містах. Перечитано багато статей та форумів. Все це або давало тимчасовий результат або взагалі ніякого.

За останні 4,5 місяці до операції наша дитина практично весь час знаходилася на якихось краплях у носик. Почав часто скаржитися на вушка. За цей період було 3 отіти. Соплі текли зелені та густі. Після чергового одужання стан здорової і не сопливої дитини тривало 2-3 дні (і це без перебільшення). Якщо через 2-3 дні після початку зелених соплів ми не починали капати антибіотик, то на 4-5 день дитина скаржилася на вушка.

Гормональні краплі відвідували носик нашого синочка щомісяця протягом цього періоду.

Чергова хвороба, чергові антибіотики в ніс, щоб не довести до отиту, і ми остаточно вирішуємо – БУДЕМО ВИДАЛЯТИ! Синові на той момент було 4 роки та 2,5 місяці.

Визначились із лікарем, вирішили довго не затягувати, здали аналізи, погодили дату видалення з лікарем. Очікуванням довго не мучилися, у понеділок були лікарі, видалення призначили вже на завтра, на вівторок. Була зима, січень, але не холодна.

Тепер про головне. Операція. З самого ранку ми оформились у лікарні, купили за списком усі ліки. Нас визначили в палату, на щастя, порожню, ми були там самі. До 11 години дня чекали анестезіолога та нашого ЛОРа. Далі все, як туман.

Дитину перевдягли у спеціальну піжаму. У палаті при нас зробили наркоз (як згодом виявилося, це була лише невелика частина наркозу). Синочок одразу ж заспокоївся, вигляд у нього став млявий, з несвідомим поглядом. Його поклали на кушетку та відвезли. Нам анестезіолог розповів, що купити з їжі для дитини. Тут почалося болісне та хвилююче очікування синочка.

За півтори години прийшов ЛОР, сказав, що все пройшло нормально, все зробили у кращому вигляді. Дитина ще під наркозом та спостереженням анестезіолога і медсестри. Як тільки він прийде до тями, його привезуть.

Через 20 хвилин з коридору почувся млявий плач нашого хлопчика. Його завезли у плату. Він плакав. Видно, що вже був у свідомості, але був дуже слабкий. Найстрашніше було позаду. Наш син був біля нас.

Що зробив ЛОР під час операції. Синові не лише видалили аденоїди, ще лікар надрізав мигдалики в горлі, надрізав перетинку під верхньою губою та під язичком. Пробив барабанні перетинки у вушках, щоб почистити все після отитів (перетинки за два тижні вже були в нормі, зрослися). До вечора до нас ще двічі заходив ЛОР, оглядав дитину, питав, як справи, турбувався.

Про наркоз. Частину наркозу дитині ввели при нас у палаті. Вже в самій операційній ще зробили три уколи. Після операції синочок майже весь час спав годин до восьмої вечора. Лише іноді прокидався, просив попити, казав, що в нього болить місце уколу на пензлі (напевно, медсестри шукали вени, де могли). Піднялася невисока температура (нас про це попереджали). Ми давали Нурофен як знеболювальне і від температури.

Увечері синочок прокинувся, з’їв морозиво (анестезіолог сказав купити), трохи йогурту. Трохи повеселішав. Ми з ним навіть трохи пограли. Ніч пройшла більш-менш спокійно, вдалося поспати. Раз на ніч син випив Нурофен. Вранці до нас прийшов наш лікар, оглянув дитину, призначив подальше лікування, дав рекомендації та відпустив додому.

Два дні синочок практично нічого не їв, тільки морозиво і зовсім трішки йогурту, багато пив води, багато спав. Був дуже слабкий, коли він їв чи намагався пограти, у нього тремтіли ручки. На третій день стан сина набагато покращав, на вечір прокинувся гарний апетит. Дитина почала грати, сміятися.

Післяопераційним лікуванням у нас були антибіотики та краплі в ніс. За тиждень після операції ми прийшли на огляд. Все було гаразд.

Тепер у всієї нашої родини нове життя! Солодкий міцний сон ночами. Синочок став емоційно набагато спокійнішим, з ним тепер легше домовиться. Вранці набагато легше прокидається, набагато спокійніше збираємось у дитячий садок.

Напевно, найбільше цікавить, чи зменшилася частота хвороб після видалення аденоїдів. Про це хочу написати окрему статтю приблизно через півроку, щоб уже дати реальну та велику інформацію. Зараз просто скажу, та з хворобами стало набагато легше і рідше.

Якщо ваша дитина погано дихає від аденоїдів, страждає на отити, погано спить, нервує, неможливо часто хворіє – не сумнівайтеся, ВИДАЛЯЙТЕ, тим більше, якщо це радить ваш ЛОР. Повірте, це зовсім інше життя.