Роменська богадільня — історія медичного закладу
Колишній богоугодний заклад у м. Ромни є пам’яткою архітектури початку XIX століття, збудована у 1822–1825 роках за проєктами архітекторів Михайла Амвросимова та Антона Карташевського. Комплекс розташований на Московському бульварі, 29. Його історія тісно пов’язана з розвитком медичної допомоги в місті та протягом майже двох століть відображає зміни в організації лікувальних закладів.
Історія створення
Початок історії Роменської богадільні припадає на початок XIX століття. 4 лютого 1802 року першим генерал-губернатором Полтавської губернії був призначений князь Олексій Куракін, який підготував проєкт положення про управління добродійними закладами. 20 червня 1803 року його затвердив імператор Олександр I, після чого в Ромнах розпочалося будівництво богоугодного закладу.
За наказом нового Полтавського генерал-губернатора князя Миколи Рєпніна поблизу села Лозового було споруджено цегельний завод, продукція якого використовувалася для будівництва. Роботи фінансувалися як з державних коштів, так і за рахунок приватних пожертв. Безпосереднім керівником будівництва був попечитель Роменської богадільні, статський радник, письменник і громадський діяч Василь Григорович Полетика (1765–1845).
Полетика походив із українського козацького старшинського роду та був відомий як збирач документальних матеріалів з історії України XVI–XVII століть. За місцевими відомостями, він значною мірою забезпечував будівництво власними ресурсами — зокрема, використовував власний ліс, цеглу та робітників. Із цією історією пов’язують і розповідь про те, що князь Рєпнін спочатку хотів перевірити використання коштів, але згодом відмовився від перевірки.
До організації добродійних закладів Полтавської губернії також був причетний Іван Петрович Котляревський, який обіймав посаду попечителя та керівника богадільних закладів губернії.
Будівництво комплексу завершили у 1825 році. Незабаром тут відкрилася лікарня на десять ліжок. Після смерті імператора Олександра I 1 грудня 1825 року нову лікарню з притулком присвятили його пам’яті та назвали Олександрівською.
Архітектура комплексу
Роменська богадільня є не лише важливою пам’яткою історії медицини, а й цінним архітектурним ансамблем доби класицизму. Центральне місце в глибині ділянки займає двоповерховий головний корпус. Навколо прямокутного простору, утвореного головною будівлею та огорожею, розташовані одноповерхові флігелі. В’їзд на територію проходить по осі головного корпусу. Біля входу розташовані дві невеликі кордегардії — приміщення для охорони.
Центральна частина головного фасаду оформлена шестиколонним портиком, над яким розташований трикутний фронтон. Його прикрашає городчастий фриз із орнаментом у вигляді висячих зубчиків. У центрі фронтону міститься алебастрове ліплення із символом медицини — чашею зі змією, по обидва боки якої розташовані декоративні трикутники.
Фасади будівлі стримані: декоративне оздоблення майже відсутнє, прямокутні вікна ритмічно розташовані без наличників. Горизонтальні міжповерхові тяги підкреслюють пропорції споруди та надають фасаду виразного ритму.
Одноповерхові флігелі позбавлені складного декору, проте мають гармонійні пропорції та органічно доповнюють центральну будівлю.
Окремою архітектурною цінністю є огорожа комплексу. Білі пілони з блакитними горизонтальними заглибленнями встановлені на високому фундаменті й завершуються пірамідальними верхівками. Між ними розміщена ажурна металева решітка, яка надає огорожі легкості. Пілони виконані з використанням рустованої кладки з горизонтальними виступами.
Таким чином, комплекс Роменської богадільні являє собою цілісний архітектурний ансамбль, у якому поєдналися головний корпус, флігелі, вхідні кордегардії та огорожа.
Лікарня та богадільня
На початковому етапі комплекс складався з кількох частин. Головна лікарня мала 45 ліжок і була призначена переважно для військових та чиновників, які лікувалися за плату. Олександрівська лікарня мала 10 безкоштовних місць. Окрему частину комплексу становила богадільня, де утримували та лікували людей із психічними та неврологічними захворюваннями.
У документах того часу використовувалися такі діагностичні визначення, як «манія», «контузія», «божевілля», «недоумкуватість» та «падуча хвороба». У 1874 році в Олександрівській лікарні було відкрито повітову лікарню на 45 ліжок.
На другому поверсі головного корпусу в 1826 році відкрили домовий храм Марії Магдалини. При ньому діяла бібліотека, а невелика дзвіниця була встановлена окремо на дерев’яних стовпах. Загалом до комплексу входило 13 будівель.
У середині XIX століття Роменська богадільня вважалася одним із добре облаштованих медичних закладів свого часу. Історик М. І. Арандаренко, описуючи Ромни у своїх «Записках про Полтавську губернію» 1846 року, відзначав богадільню та її сад, а також міську аптеку і лабораторію.
Перетворення на психіатричний заклад
На початку XX століття профіль закладу поступово змінився. У 1903 році в лікарні перебувало близько 80 пацієнтів, а персонал налічував 35–40 осіб. Серед працівників згадуються лікар Г. М. Григорович, фельдшер-наглядач І. І. Харченко, діловод, писарі, священнослужителі, аптекар, цирульник та робітники. Першими лікарями закладу також називають Г. М. Григоровича та Юдзевича.
Утримання лікарні здійснювалося за досить обмеженого фінансування. Наприклад, у 1886 році на її потреби було виділено 16 140 карбованців, з яких лише 250 карбованців передбачалося на медикаменти.
У 1908 році Роменську богадільню реорганізували у Роменське відділення Полтавської губернської психіатричної лікарні для психохроніків. На той час тут перебувало близько 390 пацієнтів. У 1910–1911 роках до головного корпусу прибудували жіночий корпус на 190 ліжок. На території також діяли аптека, хлібопекарня та лазня.
У 1915 році в закладі перебувало 282 пацієнти. Загальний медичний нагляд здійснював головний лікар Роменської повітової земської лікарні, а для консультацій періодично приїжджали психіатри з Полтави. Постійне спостереження та лікування здійснювали фельдшери, які проживали при лікарні.
У 1923 році Роменське відділення губернської психіатричної лікарні було розформоване, а пацієнтів перевели до Полтави. Приміщення передали окружному виконкому. Після ліквідації округу в 1931 році будівлі знову повернули системі охорони здоров’я.
Дитяча психоневрологічна лікарня
У 1931 році на базі комплексу відкрили Українську республіканську дитячу невропсихіатричну лікарню на 350 ліжок зі штатом 78 працівників. Це був спеціалізований і добре оснащений для свого часу медичний заклад. Сюди направляли дітей із психічними захворюваннями з різних регіонів України за путівками Міністерства охорони здоров’я.
Під час німецької окупації Ромен лікарня фактично припинила існування. Її майно було розграбоване, а значна частина пацієнтів загинула.
У 1946 році заклад повернувся до свого колишнього приміщення і відновив роботу як дитяча психоневрологічна лікарня республіканського значення на 200 ліжок. Згодом її місткість знову збільшили до 350 ліжок.
У 1953 році в одному з приміщень відкрили психіатричну колонію на 100 ліжок.
Перша обласна психіатрична лікарня
У 1956 році на базі дитячої республіканської лікарні, психіатричного відділення Роменської районної лікарні та психіатричної колонії створили Першу обласну психіатричну лікарню на 675 ліжок для дорослих із дитячим відділенням. Головним лікарем призначили Т. С. Яроша, завідувачем медичної частини — А. О. Кагана.
Було проведено профілізацію пацієнтів і відкрито вісім відділень: два для гострих хворих — чоловіче та жіноче, два для хронічних спокійних пацієнтів, відділення для неспокійних хронічних хворих жінок, соматичне та два дитячі відділення на 150 ліжок. У цей період на території лікарні спорудили новий санпропускник із лазнею, а згодом — приміщення лікувально-трудових майстерень.
У 1956 році в Ромнах також відкрили психоневрологічний диспансер. Спочатку він не мав стаціонару й працював як спеціалізована амбулаторія, де не лише приймали пацієнтів, а й вели їх облік. З 1964 року диспансер став міжрайонним і, крім Роменського, обслуговував населення Конотопського, Кролевецького та Недригайлівського районів.
Розвиток лікарні у другій половині XX століття
Важливу увагу керівництво лікарні приділяло не лише лікуванню пацієнтів, а й розвитку матеріальної бази. У 1972 році завершили будівництво нового двоповерхового корпусу, де розмістили санпропускник, водолікарню та адміністративні служби. Приміщення лікарні перевели на парове опалення, проводилися роботи з благоустрою території, оновлювалися меблі та інвентар.
Значний внесок у розвиток закладу зробили його головні лікарі Т. С. Ярош, М. Й. Гринь та П. М. Кравчук, який очолив лікарню у 1983 році. За його керівництва були перебудовані відділення відповідно до сучасніших санітарно-гігієнічних вимог, а корисну площу на одного пацієнта збільшено з 1,7 до 4,5 м². Також було споруджено господарський блок та інфекційний ізолятор.
За даними кінця 1990-х років, показники роботи лікарні покращувалися: летальність знизилася з 1,9 % у 1996 році до 1,1 % у 1998 році, а середня тривалість перебування пацієнта скоротилася з 78,4 до 65,1 дня.
Лікарня мала власне підсобне господарство, яке називали єдиним таким в Україні. Воно приносило закладу понад 130 тисяч гривень прибутку на рік.
У 1993 році лікарня мала 1010 ліжок і 13 стаціонарних відділень. Наприкінці 1990-х років тут працювало близько 750 осіб, серед них понад 40 лікарів та 226 медичних сестер; лікарня мала 810 ліжок і першу категорію державної акредитації.
Пам’ять про богадільню
У 2000 році Роменська друкарня видала невелику краєзнавчу книжку «Літопис доброти і людяності», підготовлену краєзнавцем і працівником Роменського краєзнавчого музею Григорієм Дібровою та головним лікарем Роменської першої обласної спеціалізованої лікарні Пилипом Кравчуком. У виданні зібрано матеріали з історії медичного закладу та його розвитку протягом майже двох століть.
За роки існування заклад неодноразово змінював назву, профіль і підпорядкування — від богадільні та лікарні для різних категорій населення до психіатричного, дитячого психоневрологічного та обласного спеціалізованого медичного закладу. Водночас історичний комплекс будівель зберіг значення як пам’ятка архітектури та один із важливих об’єктів медичної історії Ромен.
Роменська богадільня є своєрідним свідком майже двох століть історії міста: від доброчинної медицини XIX століття, через розвиток земської та психіатричної допомоги, до великого спеціалізованого медичного комплексу XX століття.
