Перший прикорм дитини
Цю тему вирішила торкнутися для того, щоб показати, наскільки ми, мами, часто переживаємо без особливого приводу. Дітям потрібні здорові батьки, а зайві хвилювання ні до чого. Я і сама себе цьому постійно навчаю, результати є, але порожні переживання бувають все одно.
І так, повернемося до теми першого підгодовування, а точніше до його підготовки та очікування.
Перший прикорм нашому синові ми почали вводити, як і належить, у 6 місяців. Я якось по-особливому чекала на цей день. Таке диво, дитина вперше у своєму житті буде їсти щось, крім маминого молока. Я навіть обрала день, коли це станеться, щоб чоловік був удома, щоб зняти відео.
Починати ми вирішили з сиру з бананом.
Приготувалися, налаштували камеру, зручно вмостили сина (він на той момент ще не сидів), приготували їжу. Спершу запропонували маленькому сиру без нічого, він його виплюнув. Потім додали банан, що також не сподобалося дитині. Вирішили трошки підсолодити цукром. Але й це син не надто схвалив.
Загалом, перша спроба першого прикорму закінчилася звичним смоктанням грудей.
А я ж думала, що через кілька днів ми одне годування повністю замінимо прикормом. Та не тут, то було.
Ми купили спеціальну дитячу молочну кашу для підгодовування. Каша сину сподобалася більше, ніж сир, але все ж таки він не поспішав їсти всю порцію.
У результаті, щоб запровадити один повноцінний прикорм, у нас пішов на це місяць.
Протягом цього місяця в мене було багато дріб’язкових переживань – ну коли ж син навчиться їсти з ложечки; ну чому ми так довго вводимо прикорм, адже педіатри кажуть, що це йде 1-2 тижня; чому у дитини не виходить смоктати з пляшечки; чому малюк не п’є воду Цих “чому” було багато, і я реально хвилювалася.
Зараз нашій дитині вже 2 роки і, природно, вона їсть все (в межах правильного харчування) і сама п’є воду, компот, чай. Загалом, як у всіх здорових діток. Я з усмішкою згадую ті порожні переживання, які не давали мені спокійно робити свої справи.
Я постійно вчу себе – НЕ ХВИЛЮВАТИСЯ. Не треба ставати мамою-героїнею-жертвою. Ну впала дитина – нічого, підніметься і побіжить далі. Ну захворіла дитина, соплі, кашель, температура – ну нічого лікуватимемо, незабаром одужає. Ну шкідлива дитина – це ж нормально, це ж діти, потрібно просто шукати підхід. Так, ще не зовсім виходить дотримуватися спокою, але я над цим працюю.
Тож давайте ж ми, мами, будемо берегти себе і своє здоров’я для свого гарного життя та життя всієї родини!
Для ourhome.top
