Жіноча гімназія м. Ромни

Роменський ліцей №1 ім. П.І. Калнишевського — спеціалізований навчальний заклад. Він функціонує як ліцей, який об’єднує початкову школу та гімназію.

Ліцей був заснований у 1877 році як Роменська жіноча гімназія. Спочатку заклад розміщувався в найманих приміщеннях, але у 1878 році за кошти міської громади, губернського та повітових земств було споруджено окрему будівлю в стилі українського бароко з елементами класицизму.

Першою начальницею гімназії у 1877 році стала Софія Іванівна Кизимова. Значну роль у становленні та діяльності закладу відігравав почесний громадянин міста Ромни, голова опікунської ради Григорій Миколайович Навроцький.

У 1883 році гімназію очолила Ольга Парменівна Навроцька. З 16 січня 1889 року і до початку XX століття начальницею була Катерина Василівна Чаговець. Загалом у гімназії працювало 20 педагогів. Усі вчителі мали вищу освіту: чоловіки викладали в старших класах, жінки — в молодших.

На початку XX століття гімназію очолювала Ольга Чигринцева, яка залишалася на посаді до 1919 року.

У закладі діяла шкільна бібліотека, регулярно проводилися виставки малюнків та музичні концерти. Особливо поширеною була форма ансамблевого виконання музичних творів.

У гімназії учні вивчали:

Закон Божий;
чистопис;
російську, німецьку, французьку, латинську, англійську мови (українську із 1917 року);
російську словесність;
географію;
історію;
природознавство;
арифметику (математику);
фізику;
педагогіку;
рукоділля;
малювання;
співи;
танці;
космографію;
гігієну;
філософську пропедевтику;
господарювання.

Дівчатка починали навчання з 8–9 років. До підготовчого класу приймали 7–8-річних. У останній чверті XIX століття в гімназії навчалося до 300 учениць із різних станів — як із самого міста Ромни, так і з повіту та інших населених пунктів Полтавської губернії.

Наприкінці 1919 року Роменська жіноча гімназія припинила існування через реорганізацію освіти за радянської влади. На її базі створили Другу радянську трудову школу II ступеня із семирічним терміном навчання (8-й клас колишньої гімназії було розпущено).

Наприкінці 1920-х років у приміщенні колишньої гімназії розмістилися школи №3 та №4 (одна українська, друга — російська). Школа №1 у цей час займала три будівлі:

вул. Кірова, 12 (1–3 класи);
вул. Кірова, 37 (4–5 класи)
вул. Луценка, 17 (6–7 класи).

Під час німецької окупації нумерація шкіл була скасована. Приміщення навчальних закладів використовувалися окупаційними військами на власний розсуд. Зокрема, у колишній 3-й школі розміщувалося нічне казино, у теперішній 2-й школі — військовий госпіталь, а в будівлі школи №1 розташовувалася німецька військова частина — будівельний батальйон. Декілька кімнат займала рембудконтора. Місцеві жителі також згадують про облаштування складів, зокрема складу солі, що згодом спричинило помокріння однієї зі стін будівлі.

Після визволення Ромнів 16 вересня 1943 року більшість шкільних споруд виявилася пошкодженою. Руйнування були завдані німецькими підривниками-мінерами, а також внаслідок обстрілів радянської та німецької артилерії й авіації. У приміщенні нинішньої школи №1 був частково зруйнований другий поверх і дах.

Відбудова приміщення тривала з 1943 до 1952 року. У 1944 році, після запровадження роздільного навчання, школи міста поділили на чоловічі та жіночі. Школа №1 стала середньою жіночою і тимчасово розміщувалася в будинку на вул. Луценка, 17 (нині — стоматологічна поліклініка) та в приміщенні сучасної школи №2.