Георгіївський пивоварний завод, м. Ромни

Перший пивоварний завод на території Роменського пивзавода був побудований німецьким пивоваром Бриніхом на початку другої половини 19 століття. Завод збудували німецькі фахівці, і на ньому було встановлено німецьке обладнання. Фінансування заводу, що будується, здійснював Бриніх, який згодом залишився працювати на заводі пивоваром. На початку 20 століття Бриніх застрахував свій завод на велику суму грошей, а 1907 року завод повністю згорів.

По іншій версії пивоварний завод у Ромнах звели у 1880 році і належав він коллежському регістратору Є. Петричеку.

На заводі використовували тільки натуральну сировину відповідно до німецького закону про чистоту пива від 1516 року, а саме: воду, солод, хміль та дріжджі. Продукція Роменського пивоварного заводу в кінці 19 століття славилася на різних ярмарках, її возили у Харків та Катеринослав.

1912 рік – територію, де розміщувався згорілий завод Бриніха, викупив поміщик Пахомов, дружина якого була дочкою відомого фабриканта Сави Морозова. Пахомов почав будувати новий пивоварний завод, але закінчивши будівництво помер. Дружина передає будівництво орендарю, який закінчує її 1913 року. Того ж року розпочалася його експлуатація. На свято святого Георгія Змієборця (6 травня) підприємство освятили та назвали «Георгіївським пивоварним заводом».

Цей логотип ми зустрічаємо на всіх пляшках та посуді того часу.

З 1924 року господарем заводу була дочка Морозова. Пивоваром у неї працював Ікін А.В., який приїхав у Ромни із Москви, де він працював на Трьохгірному заводі. Загалом Ікін працював на заводі з 1914 по 1927 роки. На два роки Ікіна змінив чех – Новак. З 1937 року пивоваром працював німець Франц Жидло.

З архівних джерел Державного архіву Сумської області, в ті часи існувало Роменське товариство на паях «Георгіївські заводи в Ромнах», що включало різні за своїм профілем промислові об’єкти. Сюди увійшов і пивоварний завод.

На Георгіївському пивоварному заводі м. Ромни діяли правила внутрішнього трудового розпорядку. При влаштуванні на роботу встановлювався 7-денний випробувальний термін, після успішного проходження якого відбувалося офіційне працевлаштування. Новопризначений працівник знайомився з правилами трудового розпорядку, які зобов’язувався виконувати в обов’язковому порядку.

Робочий день був важким, починався він о 6 год ранку, закінчувався пізно ввечері з перервою на обід з 12 до 13 год. Аванс та заробітну плату отримували у встановлені дні: першого та шістнадцятого числа кожного місяця. Про звільнення потрібно було повідомити заздалегідь, не пізніше, ніж за два тижні, щоб завод відшукав кваліфіковану заміну. Вихідні встановлювалися загальноросійським трудовим кодексом. Додаткові вихідні могли надаватися при виникненні у працівника поважних причин або у випадку погіршення самопочуття. За неналежне виконання правил внутрішнього трудового розпорядку, нанесення шкоди підприємству працівник підлягав покаранню. З цією метою було розроблено відповідний табель штрафів.

З метою забезпечення трудових прав працівників заводу функціонувала «Професійна спілка робітників, майстрів та службовців Георгіївських заводів». Адміністрація заводу постійно страхувала своїх працівників. Вона користувалася послугами Київського окружного страхового товариства.

У роки Другої світової війни німецькі окупанти завдали великої шкоди заводу. Наземну частину головного технологічного корпусу було зруйновано, знищено котельню, адміністративну будівлю та частину складських приміщень. Працівники заводу, які повернулися з евакуації та армії, взялися за відновлювальні роботи.

У 1953-1954 роках було збудовано нову котельню, замінено дерев’яні бродильні чани та табірні танки, відновлено варницю.

1959 року головним пивоваром призначається Барський В.Ф. – відомий колекціонер пивних етикеток.

1962 року завод планував випустити 4,7 млн. літрів пива.

У 1967 році вперше було зареєстровано товарний знак Роменського пивзаводу, наступного року під керівництвом Барського було розроблено рецептуру пива «Роменське святкове».

Протягом 1970-1980-х років було проведено повну реконструкцію всіх відділень: заміну варочного агрегату, пересувної грядки у солодівні, встановлено додаткові бродильні чани, перехід на газове паливо котельні, введення в експлуатацію цеху хлібного квасу. Завод вийшов на задану проектну потужність. Виробництво пива становило 5,2 млн. літрів пива на рік.

1996 року пивзавод був реорганізований із комунального підприємства у ВАТ, ключовим співвласником якого з 84,8% акцій стало місцеве ПП «Квідсіф» (В’ячеслав Шапошник).

2001 року випуск пива був зупинений. На гроші, отримані від додаткової емісії, закуплено обладнання для виробництва безалкогольних напоїв. Нині на місці колись потужного Георгіївського пивоварного заводу панує пустка… З 2010 року на цьому місці знаходиться ТОВ «Елеваторний комплекс Зерно-Торг».

Традиції Георгіївського пивоварного заводу поступово починають повертатися з небуття. В місті Ромни ще в 2017 році почала працювати міні-пивоварня «Роменська Броварня», яка випускала один сорт за давніми німецькими традиціями – світле пиво «Роменське світле» (алк. 4.2%).