Історія розвитку зв’язку на Роменщині

У козацькій Україні існувала оригінальна система оповіщення димовими сигналами. Дослідники вважають, що назви таких населених пунктів, як Гудими, Великі Бубни, Малі Бубни, можуть походити від слів «гудіти», «бути у бубон». Із документів відомо, що до Ромен приїздили гінці Якова Остряниці, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та інших гетьманів.

У XVIII столітті в Ромнах було засновано перше відділення державної поштової контори. У 1820 році для нього по вулиці Полтавській збудували нове кам’яне двоповерхове приміщення.

У 1904 році начальник Катеринославської поштово-телеграфної округи повідомив міську Раду, що за клопотанням мешканців Ромна Головне управління пошти і телеграфу дозволило обладнати в місті телефонний зв’язок між помешканнями жителів через центральну телефонну станцію. Утримання телефонної мережі мало здійснюватися за рахунок усіх бажаючих абонентів. Таких виявилося 30 осіб, і кожен зобов’язувався внести по 100 карбованців за підключення телефонного апарата.

Однак зібраної суми виявилося недостатньо, тому в травні 1905 року міська Рада вирішила скористатися позикою до 4000 карбованців.

Усі роботи з облаштування телефонного зв’язку забезпечувало новостворене управління Роменської телефонної мережі. До мережі планували підключити не лише приватні будинки, а й служби залізничного вокзалу, органи міського самоврядування та державні установи.

Для телефонної станції було побудовано спеціально пристосоване приміщення по вулиці Аптекарській. У січні 1910 року телефонна мережа на 700 номерів розпочала свою роботу.

Навесні 1911 року розпочалися роботи з організації телефонного зв’язку в повіті. Абонентів нараховувалося 35 осіб. Першими були побудовані такі лінії: Ромни — Хмелів — Сміле; Ромни — Бобрик — Олексіївка — Перехрестівка; Ромни — хутір Мішурників; Ромни — Великі Бубни — станція Талалаївка — село Талалаївка. Загальна довжина мережі становила 146 верст. У 1912 році було побудовано лінію Ромни — Глинськ.

У 1921 році в Ромнах була заснована перша радіостанція. На початку 1920-х років усі органи зв’язку на Роменщині — телеграф, телефон, радіо та пошта — були об’єднані у відділ Союзу народного зв’язку, а в районі — у Роменську районну контору зв’язку.

Після звільнення Роменщини від німецьких окупантів у 1943 році всі сили були спрямовані на відбудову зруйнованого господарства. У 1950–1960-х роках завершилася радіофікація району.

До кінця 1948 року було завершено телефонізацію центрів сільських рад району. Упродовж 1956–1957 років були радіофіковані села Заруддя, Кашпури, Олексіївка та Великі Бубни.

До 1967 року все станційне обладнання зв’язку розміщувалося у приміщенні по вулиці Аптекарській, 8. У цьому ж році було збудовано нове триповерхове приміщення по вулиці Соборній, 17.

На початку 1990-х років усі повітряні лінії зв’язку були ліквідовані та замінені на кабельні — як у міській, так і в сільській телефонній мережі.

У 1998 році було утворено Роменський центр електрозв’язку № 4 Сумської філії «Укртелеком» шляхом об’єднання Роменського, Недригайлівського та Липоводолинського районних вузлів зв’язку.

У 2001 році було введено в дію інтернет-майданчик та підключено 173 абоненти. У 2004 році кількість абонентів Інтернету зросла до 336. У 2006 році було впроваджено вузли широкосмугового доступу до Інтернету, а кількість абонентів становила вже 1031.

Телефонним зв’язком було забезпечено 18 697 абонентів, у тому числі 5529 у сільській місцевості. Мережа проводового радіо налічувала 11 787 абонентів, з них 4565 — у сільській місцевості.