Навроцький Григорій Миколайович (6 січня 1833, м. Ромни) — визначний державний і громадський діяч, меценат, благодійник, почесний громадянин міста Ромни. Обіймав посади маршалка шляхетства Роменського повіту та був депутатом Державної Думи.
Григорій Миколайович Навроцький народився в родині роменського шляхтича. У 1857 році закінчив юридичний факультет Харківського університету, здобувши ступінь кандидата права. Громадську діяльність розпочав у 1858 році в Роменському повіті, де активно долучився до суспільного життя, зокрема в питаннях розвитку місцевого самоврядування.
Ще наприкінці 1860-х років, дізнавшись про можливість залізничного сполучення між Литвою та Північною Україною, Навроцький розпочав активну діяльність у цьому напрямку. Він збирав статистичні дані, необхідні для розробки проєкту залізниці через Ромни, та ініціював створення місцевого залізничного комітету при управі. Разом із роменським шляхтичем, штабс-капітаном Максимом Мазаракі, він кілька років наполегливо звертався до високопоставлених чиновників у Петербурзі, домагаючись продовження залізниці від станції Бахмач Курсько-Київської лінії до Ромна. Завдяки їхнім зусиллям цей проєкт було реалізовано.
За клопотанням Навроцького влада звільнила роменців від податку на вантажі, які перевозилися через станцію. Отримані кошти спрямували на будівництво вокзалу, залізничних служб, доріг і переїздів біля станції. Протягом п’яти років ці кошти використовувалися на благо міста.
За його ініціативою був започаткований друк журналу залізничного комітету, на який у 1868 році отримав від земства 114 крб. для фінансування видання. Також Навроцький запросив кваліфікованих інженерів для обстеження території та розробки проєкту залізничної колії від Бахмача до Ромен. Згодом міська дума доручила Навроцькому представляти інтереси Ромен у столиці з проханням продовжити залізничну лінію далі на південь — до Кременчука. Завдяки його зусиллям цей проєкт також було реалізовано.
У 1885 році, за клопотанням Думи, Григорій Миколайович Навроцький був обраний почесним громадянином міста Ромни. Цю відзнаку він отримав за значний внесок у сприяння будівництву Ландварово-Роменської залізниці та Роменсько-Кременчуцької колії. На розвиток залізничної справи Григорій Навроцький присвятив 20 років свого життя, залишивши значний слід у господарському та соціальному розвитку регіону.
Григорій Миколайович Навроцький обіймав численні відповідальні посади, активно сприяючи розвитку Роменського повіту та регіону.
Громадська та адміністративна діяльність:
- Мировий посередник у дільниці Роменського повіту.
- Голова Роменської повітової управи.
- Голова з’їзду мирових суддів Роменського повіту.
- Почесний мировий суддя Роменської мирової судової округи (Роменський, Лохвицький, Гадяцький та Зіньківський повіти).
- Маршалок шляхетства Роменського повіту.
У листопаді-грудні 1907 року був обраний депутатом третьої Державної Думи Російської імперії.
Освітня та громадська діяльність:
- Очолював училищну раду в земській управі.
- Голова попечительської ради Роменської жіночої гімназії.
- Голова правління товариства взаємного кредиту.
- Губернський гласний.
Чиновницькі ранги:
- У 1860–1870-х роках мав ранг колезького секретаря.
- У 1880-х — колезького радника.
- У 1890-х — статського радника.
- На початку ХХ століття — дійсного статського радника.
Григорій Миколайович Навроцький отримав численні визнання за свої виняткові заслуги перед громадськістю Роменщини. 17 серпня 1874 року повітове земське зібрання ухвалило рішення виділити кошти з земського бюджету (близько 3000 крб. щорічно) для створення стипендії імені Навроцького і Мазаракі. Стипендія призначалася для навчання вихідців із Роменського повіту в одному з університетів. Вибір стипендіатів був доручений самим Навроцькому та Мазаракі. Починаючи з 1880 року, щорічно виплачували 3300 крб. студентам Харківського університету з бідних дворянських родин Роменщини. Ця стипендія стала свідченням глибокої турботи Навроцького про освіту і розвиток молоді свого краю.
У 1901 році художник Микола Павлович Шаховський створив портрет Григорія Навроцького, написаний олійними фарбами на полотні. Цей портрет зберігається в Роменському краєзнавчому музеї, увіковічуючи пам’ять про видатного діяча.
Дружина Навроцького – Ольга Парменівна закінчила Одеський інститут благородних дівиць. З 1883 року була попечительницею Роменської жіночої гімназії. На свої кошти побудувала і була попечительницею школи садівництва і огородництва в с. Процівка.
Помер Григорій Миколайович в Києві 25 грудня 1907 року.
